аще ли мнѩть ѡ(т)рѣзанье оудовь д҃ши на безъгрѣшье стварѩти. да избодуть си очи и ˫азыкъ. руцѣ же и нозѣ. (εἰς τὴν... ἁμαρτίαν) ПНЧ XIV, 154в.
Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988.
безгрѣшьныи — (37) пр. Безгрешный, непорочный: Повелѣваѥть правило. сщ҃нкомъ безгрѣшномъ быти. і не імѣти. зазора грѣховн(а)го. КР 1284, 54а; и сп҃си мѩ грѣшнаго. ˫ако ты ѥдинъ ѥси безъгрѣшенъ ѡбразъ и и [так!] сиѩниѥ бл҃гвнаго ѡц҃а. СбЯр XIII, 222 об.; тѣло… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
безгрѣшьно — (1*) нар. к безгрѣшьныи: Въ объдовѣнии. власть имоущи˫а съ собою. жити съ моужьмь безгрѣшьно. (ἀνέγκλητος) ΚΕ XII, 191б … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
безгрѣшьствьныи — (1*) пр. Безгрешный: Арсении... оуслыша... гла(с)... Арсеньѥ, бѣгаи молча, оумолъкни. си бо соуть корень˫а безгрѣшьствьна˫а. (τῆς ἀναμαρτησίας) ΓΑ XIII XIV, 242г … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
безгрішний — 1 прикметник безвинний безгрішний 2 прикметник без грошей розм … Орфографічний словник української мови
безгрёзье — (Иг. Сев.) … Словарь употребления буквы Ё
безгріховний — прикметник … Орфографічний словник української мови
безгрішність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
безгрішно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
безгрішшя — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
безгріховний — а, е. Те саме, що безгрішний I … Український тлумачний словник
